- сполучник
- bağlayıcı
Українсько-турецький словник. 2009.
сполучник
Look at other dictionaries:
сполучник — а, ч. 1) рідко. Те, що єднає, об єднує кого , що небудь. 2) грам. Службова незмінна частина мови, яка служить для поєднання слів і речень у синтаксичне ціле … Український тлумачний словник
сполучник — [споулу/чниек] ка, м. (на) ку, мн. кие, к іў … Орфоепічний словник української мови
сполучник — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
тільки — 1) присл. Майже зараз; щойно. •• Ті/льки що а) зовсім недавно; щойно; б) у поєднанні з дієсловом недоконаного виду вказує на початок дії, вираженої цим дієсловом. 2) присл. Ледве, трохи. 3) част. обмежувальна. Указує на певне обмеження в… … Український тлумачний словник
чи — I спол. 1) розділ., перев. повторюваний. Уживається при поєднанні однорідних членів речення і частин складнопідрядного речення для позначення того, що з ряду перелічуваних предметів, явищ і т. ін. можливий тільки один. || Уживається для вираження … Український тлумачний словник
а ні — сполучник і частка сполучник і частка Якщо хочеш, допомагай, а ні не заважай незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
для того щоб — сполучник складений сполучник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
замість того щоб — сполучник складений сполучник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
не вважаючи на те що — сполучник складений сполучник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
не зважаючи на те що — сполучник складений сполучник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
після того, як — сполучник складений сполучник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
